РОЛЬ І МІСЦЕ АДВОКАТА У ПРОГНОЗУВАННІ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ, ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ЯКИХ ВІН ПРЕДСТАВЛЯЄ
| 17.01.2013, 23:56 | |
Лотоцький Михайло Васильович старший викладач кафедри кримінального права і процесу Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького РОЛЬ І МІСЦЕ АДВОКАТА У ПРОГНОЗУВАННІ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ, ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ЯКИХ ВІН ПРЕДСТАВЛЯЄ В статті мова ведеться про функціональне призначення адвоката у процесі прогнозування злочинної поведінки осіб, законні інтереси яких він представляє, як одного із засобів управління діяльністю по запобіганню злочинам. Ключові слова: адвокатура; запобігання злочинам; прогнозування злочинної діяльності; методи кримінологічного прогнозування. Постановка проблеми. Як показує практика, в процесі вивчення особи здійснюється прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, тобто індивідуальне прогнозування [11, с. 388]. Сутність та особливість цієї діяльності, як прийшов до висновку А.П. Закалюк, полягає у тому, що таке наукове передбачення, яке ґрунтується на конкретній теорії із застосуванням наукових методів відображає обґрунтовані закономірності та зв'язки об'єкта прогнозу, має своїм результатом прикладний висновок (оцінку) [8, с. 390-391]. При цьому в науковій літературі у більшій мірі мова ведеться про процес прогнозування, як про діяльність спеціалізованих суб'єктів запобігання злочинам. Проте, виходячи зі стану криміногенної обстановки та рівня рецидивної злочинності в Україні [3], цілком очевидною є постановка завдання щодо залучення до зазначеної діяльності й інших суб'єктів профілактики злочинів, зокрема адвокатури. Аналіз стану досліджень. Проблемам прогнозування злочинної поведінки осіб приділяється значна увага, що є наслідком видання підручників, навчальних посібників, монографій тощо). Серед основних праць слід виділити роботи Г.А. Аванесова, І.В. Бестужева-Лади, С.В. Бородіна, С.Є. Віцина, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, А.І. Долгової, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, B.C. Зеленецького, Ы.Ф. Кузнєцової, P.M. Міньковського, В.І. Шакуна та ін. Разом з тим, питання ролі та місця адвокатури у прогнозуванні злочинної поведінки осіб, законні інтереси яких вона представляє, у наукових працях є недостатньо досліджені, і не знайшли окремого наукового обґрунтування. Постановка завдання. Дослідити з врахуванням вище викладеного завдання даної статті роль та місце адвоката у прогнозуванні злочинної поведінки осіб, законні інтереси яких він представляє, і на підставі цього сформулювати рекомендації до законодавства, з метою підвищення рівня участі адвокатів в індивідуальному запобіганні злочинам. Виклад основних положень. Слід погодитись з В.В.Голіною, що злочинність, як кримінальна діяльність, складна для розуміння, а головне - сприйняття злочинності як суспільного явища, про яке багато хто (і вчені, і політики, і практики) розмірковує досить поверхово, що тягне за собою множину дилетантських суджень і прийняття на цьому ґрунті неправильних або завідомо невиконуваних рішень [12, с. 327]. У такій ситуації, без сумніву, досить важливо вміти професійно грамотно прогнозувати злочинну поведінку окремо взятих осіб на індивідуальному рівні. Це завдання, на переконання А.І. Долгової і варто з цим погодитись, є надто складним і вирішується на підставі оцінки всієї сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів [13, с. 388]. Проте кримінологічне вивчення злочинності має практичне значення лише тоді, коли воно є підґрунтям для подальших дій, пов'язаних із впливом на дане явище з метою його обмеження. Саме у цьому і полягає зміст кримінологічного прогнозу, тобто головне призначення даного процесу підвищити ступінь наукового обґрунтування планів, програм та інших рішень, що приймаються у сфері боротьби зі злочинністю [6, с. 54]. Як показує практика, традиційно зазначеною діяльністю займаються спеціалізовані суб'єкти запобігання злочинам, зокрема правоохоронні органи. У той самий час, як небезпідставно зауважив В.І. Борисов, досягнення необхідного для суспільства стану безпеки від злочинних посягань можливе лише шляхом широкого й комплексного поєднання заходів боротьби зі злочинністю: організаційно-правових і адміністративно-управлінських (як прояв державної волі); соціально-економічних, культурологічних та природно-людських (як розвиток суспільства та людини); спеціально-законодавчих, методологічно-правових і кримінологічних як взагалі, так і з певними її видами [4, с. 312]. При такому підході важливо до процесів криміналістичного прогнозування залучати можливості й інших, неспеціалізоваиих суб'єктів запобігання злочинам, зокрема адвокатуру. Але на цьому шляху є декілька суттєвих перешкод, а саме: - по-перше, адвокати та їх об'єднання не зобов'язані згідно чинного законодавства України проводити як загальносоціальне, так й індивідуальне запобігання злочинам - це не випливає з їх правового статусу(Закон України «Про адвокатуру») [15], ст. ст. 23, 44-48 Кримінально-процесуального кодексу (далі КПК) України [14], ін.; - по-друге, виходячи зі змісту принципу конфіденційності (ст. 4 Закону України «Про адвокатуру») та з предмету адвокатської таємниці (ст. 9 цього Закону), адвокати не вправі, без дозволу особи, законні інтереси яких вони представляють, розголошувати відомості, отримані у ході здійснення своїх професійних обов'язків; - по-третє, законом передбачена не тільки спеціальна процедура притягнення адвоката до кримінальної відповідальності (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру»), але й гарантії не застосування даної форми юридичної відповідальності, у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом, тобто, як вірно зробив висновок С.Я. Фурса, така відповідальність можлива лише у виняткових випадках [2, с. 136]. Проте це не означає, що адвокати не вправі займатись кримінологічним прогнозуванням злочинної поведінки тих осіб, законні інтереси яких вони представляють у кримінальному судочинстві та у ході виконання покарань, так як це, з одного боку, обумовлено необхідністю надання кваліфікованої юридичної допомоги для тих чи інших учасників кримінального пронесу (підозрюваних, обвинувачених, підсудних і засудженім або для потерпілих від злочину), а, з іншого боку, викликано потребами захисту цих осіб від незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду та інших осіб (наприклад, розправи з боку потерпілих від злочину і, навпаки). Зокрема, як зазначено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.04 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж [17,с. 271]. Крім цього, можливості адвоката у здійсненні кримінологічного прогнозування індивідуальної злочинної поведінки зазначених категорій осіб витікають з передбачених у Законі України «Про адвокатуру» організаційних форм (ст. 4) та видів (ст. 5) їх діяльності. Одним із дієвих засобів при цьому виступає збирання інформації адвокатом у зв'язку з виконанням своїх повноважень у кримінальній справі. При цьому, як зробив висновок В.М. Тертишник, адвокат не повинен ідентифікуватись з клієнтами та їхніми справами [19, с.209]. Інформація у справі ось що, на переконання ряду науковців (В.Є. Біляневич, Н.В. Кушакова, С.В. Щербак та ін. ), найбільше повинно цікавити адвоката, якщо він хоче справді допомогти: юрист-теоретик нагадує комп'ютерну програму, що бездоганно видає результат із найскладніших обрахунків. Та коли у цю програму закласти неправдиві дані - результат також буде спотвореним [2, с.199]. Виходячи зі змісту ст.6 Закону України «Про адвокатуру», збір інформації по справі адвокат може здійснювати шляхом: 1) опитування громадян; 2) консультування у фахівців (експертів, спеціалістів); 3) вивчення документів. Кожна із цих форм збирання інформації є складовою процесу кримінологічного прогнозування, яку здійснює адвокат. Зокрема, опитування громадян (клієнтів) полягає у проведенні з ними бесіди, метою якої є отримання відомостей, що мають значення для вирішення проблем останніх. В науці таку інформацію поділяють на: - предметну; - додатково-предметну; - непредметну [ 1, с. 600-601]. Предметна інформація безпосередньо окреслює коло важливих юридичних фактів, які мають значення для справи, у т.ч. для процесу прогнозування індивідуальної поведінки учасників кримінального судочинства. Додатково-предметна інформація хоча і не входить у предмет опитування, проте дає змогу належним чином оцінити достовірність отриманої предметної інформації, а також є джерелом відомостей про самого клієнта. Непредметна інформація не має відношення до справи, а відтак і жодної цінності. При цьому, як зауважив В.Д. Малков, для того, щоб досягти мети та реалізувати завдання індивідуального прогнозування поведінки осіб, законні інтереси яких представляє адвокат, слід його висновки, по-перше, робити на достовірній інформації (знаннях); по-друге, виключити недовіру до об'єкта інформації; по-третє, правильно застосовувати конкретні методи (методики) прогнозування [12, с. 220]. Консультування у фахівців також є досить ефективним засобом збору інформації, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки, та ін. Зокрема, отриманий у порядку правильного консультування висновок фахівця, що має доказове значення документа, є важливим для визначення подальших дій адвоката, як у зборі інформації у справі та з'ясування всіх її обставин, так і при застосуванні відповідних методів прогнозування подальших дій і наслідків. Разом з тим, як вірно вважає В.М. Тертишник, такий процес має бути добре контрольованим на всіх стадіях, перевіреним та добре вивченим. В усякому разі мають бути відомі механізми формування тих чи інших висновків або інформаційних результатів, досліджені всі варіанти дії використаного методу залежно від різних змінюваних умов його застосування [19, с. 314-315]. Важко уявити собі збір інформації у справі, у якому не використовувалися б документальні джерела. Тим більше, що за інформативністю аналіз документів не лише не поступається двом іншим зазначеним шляхам збору відомостей, але й в окремих випадках, відіграє визначальне значення по справі та в процесі прогнозування. В науці класифікація документів здійснена по таких критеріях: а) за способом фіксування інформації розрізняють: письмові (рукописні чи друковані) документи та записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічці, т. ін.; б) за ступенем персоніфікації документи поділяють па персоніфіковані та не персоніфіковані; в) залежно від статусу документального джерела виділяють документи офіційні та неофіційні; г) за джерелом інформації документи поділяють на первинні та вторинні [2, с. 221-222]. Зазначену класифікацію варто застосовувати й адвокатам при здійсненні індивідуального прогнозування поведінки осіб, законні інтереси яких вони представляють, виходячи при цьому з того, що, як зазначено в ст. 83 КПК України, документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. Таким чином під прогнозуванням індивідуальної поведінки осіб, адвокатом, законні інтереси яких він представляє, слід розуміти добровільну діяльність адвоката, що здійснюється у межах закону та з метою найбільш ефективного захисту прав клієнтів, і спрямована на діагностування у формі передбачення майбутнього криміногенного стану цих осіб, їх намірів та установок і в кінцевому результаті на запобігання вчинення злочинів як щодо них, гак і з їх участю. Отже, системо утворюючими ознаками даного поняття є: а) прогнозування є добровільною діяльністю адвоката, що витікає з його правового статусу та відповідного принципу діяльності адвокатури (ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»); б) зазначена діяльність здійснюється у межах закону. Зміст даного елементу визначений у ст. 32 Конституції України, у якій зазначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом [10]. Крім цього, право на таку діяльність закріплено в ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», ст. 48 КПК «Збирання та подання доказів». в) мета прогнозування обумовлена завданнями адвокатури, що визначені в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру»; г) ця діяльність здійснюється шляхом діагностування особи, законні інтереси якої представляє адвокат, тобто у формі вивчення його зовнішніх і внутрішніх характеристик, а також вивчення середовища, в якому вона функціонувала, та ситуації, що склалась у ході здійснення кримінального судочинства і відбування покарання; д) одним з основних завдань прогнозування є передбачення майбутньої поведінки осіб, законні інтереси яких захищає адвокат, а також запобігання вчинення ними або щодо них злочинів. При цьому, як показує практика, передбачення здійснюється на трьох рівнях, а саме - це: - прогнозування, що здійснюється на буденному рівні на основі знання знакових подій (явищ) та інтуїтивних здібностей особи (у даному випадку клієнтів адвоката); - прогнозування, яке ґрунтується на наукових засобах, як правило, кількісних параметрах, закономірностях їхньої зміни, що відображають об'єктивні тенденції нинішнього та майбутнього стану об'єкта передбачення; - планування, яке поряд із прогнозуванням зміни об'єкта прогнозування передбачає діяльність, яку слід згідно з цими змінами здійснити тепер і в майбутньому [8, с. 390]. Висновки Враховуючи, що на практиці до зазначеної діяльності в основному залучені лише державні органи, у першу чергу правоохоронні, та з мстою підвищення рівня участі адвокатів в індивідуальному запобіганні злочинам, варто здійснити наступні заходи: 1. У Комплексній програмі профілактики правопорушень [9] визначити спеціальний розділ «Участь громадськості у плануванні, експертизі та розробці нормативно-правових актів з питань запобігання злочинам», що дасть можливість адвокатурі стати активним суб'єктом даної діяльності та забезпечить формування і реалізацію відповідних строкових програм протидії злочинності в Україні. 2. Доповнити ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» правом адвокатури на проведення експертиз проектів нормативно-правових актів, які стосуються їх діяльності, що є одним із елементів індивідуального прогнозування злочинності. На зміні змісту, видів і суб'єктів прогнозування індивідуальної злочинної поведінки наполягають і науковці і [19, с. 116], Список використаних джерел (посилань): 1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С, Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов/Под ред. Р.С. Белкина. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА.М, 1999. - 990с. 2. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. С.Я. Фурси. К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. -Кн. 1. - 940с. 3. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008р . // Вісник Верховного Суду України. - 2009. № 5 (105). - С 19-34. 4. Борисов В.І. Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрямки // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. -X. : Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 100. - С 305-312. 5. Голина В.В. Преступность: многообразие понятий и предметная сущность явления//Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. -X.: Нац. юрид. акад. України, 2009. -Вин. 100. - С. 324-336. 6. Давыденко Л.М., Бандурка А.А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: Монография. - X. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. - 302с. 7. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004р. №1378 // Зб. поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 2004. - №42. - С 24-29. 8. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У З кн. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424с. 9. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. // Офіційний вісник України. - 2006. – №51. - Ст.318. 10. Конституція України. - X.: Веста: Вид-во «Ранок», 2007. - 64с. 11. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. - М. : Издательская группа ИНФРЛ. М - НОРМА, 1997. - 784с. 12. Криминология: Учебник/Под ред. В.Д. Малкова. М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. - 528с. 13. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. - М. : Издательская группа ИНФРЛ.М - НОРМА, 2009. - 944с. 14. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Велес, 2007. - 168с. 15. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.92 // Відомості Верховної Ради України. 1993. №9. - Ст. 62. 16. Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Указ Президента України від 31 липня 2004р. №854/2004 // Зб. поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 2004. - №24. -С. 16-20. 17. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах від 02.07.2004 р. №3. За заг. ред. В.Т. Маляренка; Упоряд. П.П. Пилипчук. - К. : Юрінком Іптер, 2007. - С 271-280. 18. Стоматов Е.Г. Особливості прогнозування індивідуальної злочинної поведінки засуджених членів негативної спрямованості в місцях позбавлення волі // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: Право. - 2009. - №4. - С. 112-120. 19. Тертипіник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінальио-процесуального кодексу України. - 10-те вид., доп. і перероблене - К. : Видавничий дім «Юридична книга», 2008. - 992с. Лотоцький М.В. Роль и место адвоката в прогнозировании преступного поведения лиц, законные интересы которых он представляет В статье речь идёт о функциональном назначении адвоката в процессе прогнозирования преступного поведения лиц, законные интересы которых он представляет, как одного из средств управления деятельностью по предотвращению преступлений. Ключевые слова: адвокатура; предотвращение преступлений; прогнозирование преступной деятельности; методы криминологического прогнозирования. Lototsky M.V. Role and Place of an Advocate in Prediction of Persons Criminal Behaviour whose Legal Enterests He Presents The article deals with functional appointment of an advocate in the process of prediction persons criminal behaviour whose legal interests he presents as one of the means of management activity for crime prevention. Key words: advocacy; prevention of crimes; prediction of criminal activity; methods of criminological prediction. | |
| Категория: Право | |
| Просмотров: 2939 | Загрузок: 0 | |
| Всего комментариев: 0 | |