Кравчук Ю.Б. ЗНАННЯ – ГОЛОВНИЙ ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
| 15.04.2014, 12:36 | |
ЗНАННЯ – ГОЛОВНИЙ ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Знання на відміну від капіталу та робочої сили є суспільним благом, що доступне всім і кожному. Якщо знання висловлені, то вони відразу стають публічними, і не існує більше витрат для подальшого розповсюдження серед споживачів. Широке впровадження економіки, заснованої на знаннях, в західних країнах доказує, що єдиним шляхом для економічного благополуччя країни в новому тисячолітті є стрімке визнання освіти і утворення знань як головних рушійних сил розвитку. Вирізняють два основні види знань. Перший походить від об’єкта знань: «Знаю – що» - знання про факти, їх економічна значимість на сьогодні має спадну тенденцію; «Знаю – чому» - знання про суспільство, природу та людське буття; «Знаю – хто» - знання, що відносяться до соціального світу – знання про тих, хто знає як, і тих, хто це може зробити. Знання висококваліфікованих спеціалістів стає головним; «Знаю – коли» - і «Знаю – де» стають виключно важливими в динамічному та швидкоплинному світі; «Знаю – як» - знання, що відносяться до здатності і вміння виробляти речі. Це прикладні знання, які на сьогодні мають найбільше значення, їх роль стрімко зростає. Другий походить від джерела отримання знання: формальні. Під формальними розуміються знання отримані від так званої «традиційної освіти» в школі, в університеті, на бізнес семінарах та тренінгах; неформальні – знання, отримані від досвіду, їх не можна підтвердити дипломами та сертифікатами, їх не виявити з першої розмови. Це все те, що відокремлює людину від більшості інших і саме ці неформальні знання стають основними в ХХІ столітті. Ефективність входження країни до економіки, заснованої на знаннях, в першу чергу, залежить від того, як швидко вона зможе трансформуватися у економіку, що навчається. Навчання означає не тільки споживання нових технологій для доступу до глобальних знань, а й ефективне використання їх для спілкування з іншими з приводу інновацій. В економіці, заснованій на знаннях, індивіди, фірми та країни мають змогу створити добробут у пропорційному відношенні до їх здібностей вивчати та ділитися нововведеннями. Ці процеси змінюють загальне економічне середовище, в якому головною конкурентною перевагою стають не матеріальні активи, як нерухомість або обладнання, а нематеріальні, а саме інтелектуальний капітал. На практиці визначити рівень інтелектуального капіталу, по-перше, дуже складно, по друге, не завжди потрібно. Підприємства хочуть розвиватись та зростати, а не витрачати багато сил на визначення показника інвестиційного капіталу. Тому рівень знань часто обчислюється опосередковано через інші показники. Зазвичай інтелектуальний капітал рахують як суму з практичних навиків працівників, наукових кадрів, «ноу-хау», процесу введення новітніх розробок, також із можливостей всіх працівників постійно вдосконалюватись разом із розвитком підприємства. Це, звичайно, є досить умовний розрахунок. В економіці, заснованій на знаннях, панують нові правила, оскільки знання мають фундаментальні відмінності від інших звичайних товарів і ці відмінності вносять важливі зміни до планування нової економіки. Вся природа економічної активності та нашого відношення до неї змінюється. Інформація, на відміну від фізичних товарів знаходиться в безконкурентному положенні, оскільки вона не споживається по природі. Традиційні економіки побудовані в умовах оптимізації рідких ресурсів, а оскільки інформація і знання мають унікальні властивості, то само поняття обмеженості ресурсів змінюється. Ефект від споживання інформації можна отримувати знову і знову. Соціальна рентабельність інвестицій може бути примножена не на якийсь період часу, а на все покоління. Оскільки знання не зношуються, люди можуть їх дублювати нескінченну кількість разів, не несучи значних витрат. З цієї точки зору, знання є джерелом надприбутку. Таким чином, основні характеристики економіки, заснованої на знаннях, полягають у наступному: в економіці, заснованій на знаннях, розповсюдження нової інформації про відкриття та інновації відбувається майже миттєво завдяки широким можливостям інформаційно-комунікаційних технологій і відповідно користується великим попитом; зростання частки накопичення знаннєвого капіталу позитивно впливає на рівень економічного розвитку країни. Це відбувається завдяки найголовнішій якості знань – невичерпаності; в економіці, заснованій на знаннях, виняткове значення набуває інноваційна сфера, зокрема її знаннійна складова; процес навчання стає центральним як для індивідів, так і для організацій; в економіці, заснованій на знаннях, процес навчання виходить з його прийнятих рамок, під яким розуміли лише академічне або формальне навчання, тепер він включає і неформальне або практичні навички; основними людськими якостями, що забезпечують успіх для індивіда стають: ініціативність, креативність, духовність, відкритість до змін, ризик овість, здатність швидко вирішувати проблеми; економіка, заснована на знаннях, відрізняється фундаментально від економіки, що базувалась на ресурсах, що панувала минулого століття, настільки, що традиційне бачення засад економічної діяльності має бути переглянуто. Фактори, що стимулюють появу нової економіки, приводять всіх суб’єктів світової економіки в рівні умови. Ці процеси відбуваються надзвичайно швидко і кожна нація має найти належну відповідь до нових економічних реалій. Перед урядами держав постає ціла низка завдань, які необхідно здійснювати, щоб забезпечити адекватне входження до нових умов. Державі необхідно підтримувати ринкові зміни та розвивати економіку у відповідь на наступ глобальної конкуренції та ринкові сили, будувати конкурентноздатне майбутнє на засадах підтримки підприємств та організацій з високим рівнем гуманного капіталу та знань, пристосуватись до загального зростання шляхом максимального використання потенціалу країни, створити державні програми підтримки індивідів в умовах переходу до нового суспільства. Для успішного функціонування підприємствам необхідно стати гнучкими організаціями, що постійно вдосконалюють і модернізують організаційну структуру, менеджмент, кадри, технічну базу для використання нових можливостей ринку. Перед урядами країн постає питання як заохотити громадян постійно навчатись, оскільки з урахуванням прискорених темпів розвитку технологій, протягом останніх років важливою умовою і потребою стає безперервна освіта та самоосвіта населення на протязі усього життя. | |
| Категория: Экономика | | | |
| Просмотров: 3212 | Загрузок: 0 | |
| Всего комментариев: 0 | |